Пригадую, як збираючи матеріал для статті про криміногенну ситуацію в Приірпінні, мені в міськвідділі міліції показали одне шокуюче фото: дерево, стовбур якого скрізь нашпигований шприцами. Мій співрозмовник пояснив – ось це наш головний біль. Біля цього дерева часто збиралися наркозалежні. Прийняв першу дозу і встроми шприц у стовбур. А для новачків свого роду була посвята у наркомани…
Нелегальний бізнес
Про цю розмову з начальником міськвідділу і фото, зокрема, я згадав лише тоді, коли ми, мешканці будинку, що розташований в Бучі, на власні очі не побачили реальну картинку з життя. Спочатку у нашому під’їзді з’явилися шприци з якоюсь рідиною. Ніяк не змогли збагнути звідки це? Адже за 40 років проживання у будинку з подібним явищем зіштовхнулися вперше. Невже у нас є наркомани? А кількома тижнями пізніше були приголомшені побаченим: між поверхами на залізобетонним сходинках лежав молодик у позі ембріона і, здавалося, без ознак життя. Викликали правоохоронців. Вони забрали його до відділку, привели до тями. Затриманий їм і розповів, що у нього трапився передоз від чого він і втратив свідомість. А дозу отримав у своєї знайомої яка тимчасово, поки її матір знаходиться у лікарні, доглядала за квартирою. Молодичка виявилася спритною і не гаючи часу, всю свою клієнтуру невдовзі приймала вже за новою адресою, влаштовуючи там тимчасовий наркопритон… Наживатися їй у подальшому на людському горі і робити на цьому свій нелегальний бізнес не дозволили правоохоронці.
Невтішна статистика
В Україні в умовах політичної, економічної нестабільності, відсутності чіткої перспективи, невлаштованості життя, розмитої суспільної моралі, розгубленості перед загальними і особистими проблемами багато людей, особливо серед молоді, вдається до вживання наркотиків як до специфічної форми захисту від усіх негараздів. Якщо 30–40 років тому наркозалежність була типовим явищем у кримінальному середовищі, то за останній час вона розповсюдилась серед молоді. За офіційними даними 70% наркоманів в Україні – це підлітки і молодь до 30 років…
У нашій державі вживають наркотики від 1 до 1,5 мільйона осіб, і їхня кількість щорічно збільшується на 8-10%. Наркозалежних від 1 до 1,5 мільйона осіб, і їхня кількість щорічно збільшується на 8-10%. За даними незалежних експертів, від наркоманії та пов’язаних з нею хвороб, таких, як ВІЛ/СНІД, вірусні гепатити, специфічні онкозахворювання, туберкульоз, в Україні помирають до 120 тисяч осіб на рік.
Офіційно
За даними головного управління охорони здоров’я на Київщині на обліку офіційно перебувають 2000 осіб, які вживають наркотики, серед них майже 1700 – молоді люди віком до 35 років, 45 – неповнолітніх. Це – офіційна статистика, справжня кількість наркоманів, щонайменше, вп’ятеро більша. Кількість людей, хворих на наркоманію неухильно зростає, а вік наркозалежних стрімко молодіє.
В останні роки в Ірпінському регіоні збільшується число осіб, що допускають немедичне вживання наркотичних засобів. Збільшилася кількість злочинів, пов’язаних з незаконним виробництвом, виготовленням, зберіганням, перевезенням, пересиланням чи збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307, 309 Кримінального кодексу України), б’є на сполох прокуратура.
Як вдалося дізнатися журналісту інтернет-порталу «Об’єктив», в Ірпені на обліку перебуває 50 наркозалежних. Це офіційні статистичні дані. Але існує ще неофіційна статистика. Точну кількість наркоманів не беруться назвати лікарі. Півсотні наркозалежних це лише вершина айсберга. А скільки їх у дійсності – навіть приблизно ніхто не візьме на себе сміливість назвати. За приблизними розрахунками фахівців, на одного офіційно зареєстрованого наркохворого доводиться не менше 10 латентно хворих. За цю хворобу наркозалежні розплачуються дорогою ціною – своїм життям. Передчасно від цього у Приірпінні помирають 25-30 річні молоді люди. Генофонд нації. І ці приголомшливі дані не можуть не шокувати. Нація вимирає…
Ірпінська прикмета
Вісім років тому звернув увагу на такий здавалося малопомітний факт для пересічного громадянина: на деяких парканах приватних будинків у центрі міста почали з’являтися килими. Зрозуміло, коли це робиться у ясну сонячну погоду. Але у тім річ, що господарі, а вони ромської національності, тривалий час їх не знімали не дивлячись на пору року і на дощову погоду. Лише через деякий час у правоохоронців дізнався – це своєрідний знак: гостинні господарі чекають у гості. Але не всіх, а лише перевірених клієнтів на дозу наркотиків.
Днями проїжджаючи центром міста побачив до болі знайомий сюжет. По вулиці Соборній всі ті ж будинки, все ті ж килими. Часи змінюються, а ситуація не міняється. І так хочеться сподіватися, що реформована поліція Приірпіння почне протистояти наркозлочинності.
А для реформованих і переатестованих співробітників поліції хочу запропонувати ознайомитися з одним цікавим випадком. Гадаю, він стане вам у нагоді. А трапилося це безпосередньо з циганським бароном.
Циганський наркобарон у кайданках
Мені під час служби в МВС якось спокійно було працювати на цілодобовому чергуванні у вихідні. Майже нікого нема. Крім керівництва в особі полковника Олександра Наумова. Гадав буде спокійним чергування. Помилився. На цей раз терміново доведеться їхати до самого циганського барона. У гості. Без запрошення. Там всі опери району (на той час барон жив у передмісті Києва) шукають у нього наркоту. Півгодини, і ми на місці. У його хаті та на подвір’ї тривав конкретний обшук. Вже пів огорода цигану встигли перекопати. Передивилися все, що тільки можливо, навіть хлів з свинями. А наркоти нема.
Барон спокійнісінько разом з братом сиділи прикуті один до одного кайданками, і здавалося не реагували на все, що відбувається. І ось тут приїхав Наумов. Уважно придивився до всього. Особливо до однієї циганки, яка давала дружні «поради» операм: ви тут подивіться і там не забудьте. А сама у руках тримала немовля. Щось здалося Наумову підозрілим у її поведінці. Швидко підійшовши до неї голосно крикнув: «Немовля поклади на стіл». Та почала кричати, дитина її, і нікому не віддасть. Шеф наче її не чув, вихопив з рук дитину і тільки розпеленав, як всі побачили пакети з білим порошком і пачки грошей… Що тут казати, опер є опер.
А зі шафи на весь цей бедлам мовчки спостерігали два обличчя з фотографій у чорній рамочці. Це були рідні сини циганського барона, які раніше померли від систематичного вживання наркотичних засобів.
Горе для рідних
Автору цього матеріалу довелося поспілкуватися з рідними наркозалежних. Важко словами передати їхній душевний стан і хвилювання за подальшу долю рідних людей які з різних обставин стали наркоманами.
Станіслав Ковтун (ім’я та прізвище змінено) добре знана на Київщині і Приірпінні людина як неодноразовий переможець з шахів та шашок на цих турнірах. Проте мало хто знає, що його життя наповнене переживаннями за подальшу долю свого сина, який вже тривалий час наркозалежний. Майже всю свою пенсію він віддає на лікування хворого єдиного сина і доглядає онука. Йому залишається лише одне – вірити у диво, що син зможе знайти у собі сили і відмовитися від наркотичної залежності. А онук нарешті усвідомить, що у нього є рідний батько…
Нещодавно одна знайома відверто розповіла про наболіле і поділилася доброю новиною: її наркозалежний рідний брат принаймні три роки не буде вживати наркотиків, оскільки отримав трирічний термін ув’язнення і зараз знаходиться у Ірпінському виправному центрі. Рідні впевнені, що ці три роки у них не буде клопотів з проблемним родичем, який аби дістати чергову дозу наркотиків крав у рідних речі, продавав і на отриманні гроші на нетривалий час забувався у наркотичному сп’янінні. «Звичайно, – каже з сумом у голосі жінка. – Виправний центр не курорт, але, що вдієш, коли це вимушений і єдиний вихід для нас».
Невже це єдиний вихід і людині, нехай навіть наркозалежному нічого іншого не залишається як знову потрапити за грати?
Дві різні долі
Бучанську виправну колонію у кримінальних колах називають наркоманською. Дійсно, у цьому виправному закладі переважна частина спецконтингенту засуджені за вживання та збут наркотиків, які вже не вперше потрапляють за грати за ці злочини. З двома з ними була нагода познайомитися.
Ігор Земський. 47 років. Сім ходок на зону. Батьки померли під час його чергового терміну. Організував у колонії ансамбль «Старий ліс». Чудово володіє вокалом і грає на музичних інструментах. З таким талантом йому б стати естрадною зіркою. Натомість наркоманія йому перекреслила все життя. Під час нашої останньої зустрічі були сподівання на те, що Всеукраїнська громадської організація «Пробудження», яку очолюєь Ніна Миколаївна Сапіженко, допоможе Ігорю знайти себе на волі.. До речі, саме ця організація протягом останніх років опікується проблемами засуджених, які перебувають у Бучанській колонії, відвідують їх, а після звільнення допомагають з працевлаштуванням. Але сподівання виявилися марними… Нещодавно на одному з телеканалів демонструвався відео сюжет з Білоцерківської колонії із засудженими які звільняються умовно достроково. Серед тих, хто своїми думками, що збираються робити на волі ділився… Ігор Земський. Життя знову дає йому шанс стати законослухняним громадянином. Чи скористається Ігор наданою можливістю – залежить передусім від нього самого.
Зовсім по іншому склалося життя у знайомого Ігоря – Володимира Огороднікова, який співав у ансамблі «Старий ліс». Їхні долі після відбуття покарання були схожі. Обох на волі підтримала організація «Пробудження». Володимир влаштувався працювати слюсарем, а ввечері з ансамблем співав у одному з ресторанів. Є родина, діти. Головне, за переконанням Огороднікова, щоб у вчорашнього засудженого була сила волі покінчити з кримінальним минулим. Своїм знайомим, які ще відбувають термін покарання порадив: «Життя одне і потрібно ним дорожити».
Що робити, якщо особа вживає наркотики?
З таким запитанням автор цього матеріалу звернувся до завідуючої психонаркологічного відділення Ірпінської міської поліклініки, лікаря вищої категорії Лариси Ізмайлової:
«Необхідно звертатися до лікаря якомога раніше, – каже Лариса Германівна. – Оскільки від того, коли почато лікування, залежать його наслідки. Слід мати на увазі, що психологічна залежність від наркотичних речовин розвивається дуже рано, вже після кількох спроб вживання наркотиків. На цьому етапі виникає ілюзорне відчуття всемогутності та вирішення всіх проблем у житті. На жаль, на етапі психологічної залежності від наркотиків людина майже ніколи не усвідомлює, що з нею коїться. На сполох починають бити, коли хворого затримує поліція з зіллям, або якщо хворий опиняється у лікарні з передозуванням наркотика. Тоді з’ясовується, що хвороба вже задавнена, перейшла у стадію фізичної залежності, приєдналися супутні захворювання, необхідно тривале та важке лікування».
Якщо хворий звернувся до нарколога самостійно, то йому буде надана анонімна консультація, без взяття на облік. На початку хвороби не знадобиться навіть лягати у лікарню, існують амбулаторні наркологічні та психологічні форми лікування.
У наркологічному відділенні м. Ірпінь за адресою вул. Садова, 38, запроваджене лікування з застосуванням нового лікарського засобу – блокатора опіатних рецепторів антаксону. Прийом антаксону унеможливлює вживання героїну та ширки.
Наркологи можуть надати консультацію родичам хворого, батькам, які підозрюють у своєї дитини початок захворювання.
Довідки за тел. (095) 891 00 00 або 61 402.
За цим же номером працює телефон довіри.
За цією ж адресою проведення анонімного обстеження на алкоголізм та наркоманію також проводиться амбулаторне дезінтоксикаційне лікування та подолання потягу до вживання алкоголю та наркотиків із застосуванням сучасних ліків, фізіотерапевтичних заходів, психологічної реабілітації.
Заручники власної дурості
Наркоманія – це важка хвороба психіки і всього організму, яка без лікування веде до деградації особистості, повної інвалідизації та передчасної смерті. Однак до цього захворювання, на відміну від інших, людина себе призводить сама, стаючи заручницею власної дурості й необережності. Численні дослідження дії лікарських засобів свідчать про те, що на одні й ті ж самі дози здорові люди реагують інакше, ніж хворі. На вівтар наркоманії в жертву приносяться власне здоров’я, здоров’я дітей, щастя близьких, це приносить шкоду оточуючим і всьому суспільству. Прийомом наркотиків людина прирікає себе на повільне самогубство. Кінець наркоманії завжди драматичний – це життєва катастрофа.
На думку багатьох фахівців, повністю наркоманію не знищити, адже наркомани у країні були і будуть. Можливо лише зменшити кількість залежних. Для вирішення цього питання необхідно дивитися у корінь самої проблеми, необхідно з’ясувати причину і створити умови, щоб у майбутньому вона не призвела до небажаних результатів.
Ні лікування, ні досконале законодавство не розв’яже повністю проблему наркоманії. Здійснення ефективної боротьби з таким негативним явищем, як наркоманія, не можливе лише силами правоохоронних органів, а потребує комплексного підходу, спільних зусиль правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування та широких кіл громадськості.
