Креативна економіка розпочинається… з музики

Креативна економіка розпочинається… з музикиТакими словами відкрила лекцію, організовану креативною агенцією «Studio 46», в Університеті державної фіскальної служби спікер Марина Кузьмічова, запустивши з комп’ютера приємну мелодію.

Й надалі лекція з креативної економіки супроводжувалася різноманітними творчими ходами й вигадками, які тримали увагу студентської аудиторії. Для початку лекторка навела приклад наставника нині всесвітньо відомого режисера Квентіна Тарантіно – Роджер Вільям Корман, який зняв свій перший фільм з бюджетом всього лиш 30 тисяч доларів. Цей фільм «Магазинчик жахів» започаткував його чималий внесок у світовий кінематограф. Подібні випадки є підтвердженням того, що креативна економіка – це змагання ідей. На відміну від товарної економіки, креативній не страшні кризові явища. Адже криза не впливає на кількість ідей.

Ніяка криза не заважить Квентіну Тарантіно написати цікавий сценарій чи Марку Цукербергеру вигадати «Фейсбук». Так само креативна економіка має  постійні можливості розвитку, наприклад, у харчовій промисловості, оскільки людям хочеться споживати щось нове. Один вдалий винахід чи просто успішне вкладення активів може стати стартовим поштовхом майбутнього мультимільйонера. Марина Кузьмічова навела приклад Ілона Маска, що продав свою першу комп’ютерну програму за 500 доларів. Або ж Стів Джобс, який винайшов вдалий шрифт для ноутбука. Вдала реалізація однієї ідеї з подальшим її масштабуванням спроможна дати результати, які зроблять винахідника відомим на весь світ. Головне, не відмовитися від своєї ідеї. Для цього потрібно знайти й заручитися підтримкою своїх однодумців. Загалом, вважає Марина Кузьмічова, для креативної економіки нормальна закономірність, коли з десяти ідей виживає лиш одна, але потім дає нечуваний результат.

Також Марина Кузьмічова провела порівняльні аналогії в плані реалізації ідей вітчизняного та західного менталітету. У нас керівник чи роботодавець часто-густо вважає себе найрозумнішим у колективі, тому не схильний сприймати ідеї, які виходять за межі його розуміння. На відміну від керівників західного типу, для яких є звичним явищем вислуховувати й впроваджувати ідеї своїх підлеглих. Це потрібно сприймати, як даність і вести свою діяльність з її врахуванням. Також потрібно бути обережним, адже в наших людей розвинений інстинкт крадіжок не тільки матеріальних цінностей, а й ідей. Тож треба бути обережними у цьому плані з партнерами й роботодавцями, уникаючи ситуацій, коли автора ідеї можна замінити в ході реалізації проекту.

Наступний спікер Євген Мельничук розповідав здебільшого про ідеї, які неможливо красти, оскільки вони, так би мовити, лежать на поверхні – відкриті для всіх. Найбільш близькі і зрозумілі для ірпінських студентів. Наприклад, вартість проїзду в маршрутках до Києва, а також Ірпінем. Аби її суттєво знизити, а також належно контролювати кількість перевезених пасажирів, а відтак обґрунтування тарифів – на думку Євгена Мельничука потрібно нинішні автобуси із ДВЗ замінити на електробуси. Така практика вже давно впроваджується у тих зарубіжних країнах, які дбають про екологію, а також економіку пасажироперевезень.

Відтак, Євген Мельничук назвав переваги електробусів над нинішніми маршрутками й автобусами. Впроваджені електронні картки обліку дадуть можливість точно фіксувати кількість перевезених пасажирів (у тім числі й пільговиків). Також можна буде контролювати час і кілометраж перебування електробусів на маршрутах. Громадський транспорт на електроприводі убезпечить від таких зловживань, як зливання собі в каністри пального недобросовісними водіями. Завдяки всім цим новаціям електробусів можна буде точно вирахувати витрати перевізників, відтак уникнути ними зловживань при визначенні тарифів проїзду.

Головна ж перевага електробусів – їхня економічність. Євген Мельничук розповів студентам свої підрахунки, згідно з якими вартість проїзду з Ірпеня на Київ електробусами становила б 5 гривень. Це при тому, що лише 1,6 грн. закладалася на відшкодування закупки електробусів.

Доступною всім охочим видається ідея заробітку на пластикових відходах. Зараз одні на них витрачаються, інші навпаки – заробляють. Спочатку люди платять за вивіз пластику, як сміття. Потім цей пластик продають переробним підприємствам, які ще заробляють на його переробці. Словом, для підприємливих людей сміття стає заробітком на різних етапах його збору й переробки. Загалом, Євген Мельничук у своїй лекції зазначив, що на Заході найбільше навчилися заробляти на дітях, жінках та смітті.

Як зазначала по завершенні лекцій засновниця і PR-менеджер креативної агенції «Studio 46» Анастасія Тимошенко: «Студентам було дуже цікаво послухати про концепції креативної економіки і дізнатися, як вона працює в дійсності на реальних прикладах. Молодь зацікавлена в створені свого власного бізнесу і сфера креативної економіки близька та найбільш втілювана саме активним молодим поколінням.  

Один з напрямків агенції STUDIO 46 – створювати і сприяти розвитку різних проектів, які допомагають студентам, молоді отримувати нові знання в різних сферах бізнесу, забезпечувати нетворкінг майбутніх фахівців з визнаними професіоналами. Креативна агенція STUDIO 46 та Університет державної фіскальної служби і надалі будуть співпрацювати для створення спільних освітніх проектів».

До Вашої уваги фотомиттєвості лекцій з креативної економіки

Юля СВІЧКОГАС

Олександр НАКАЗНЕНКО

Arrow
Arrow
PlayPause
prodam
Slider
ДОЛУЧАЙТЕСЯ ДО НАШОЇ СПІЛЬНОТИ У FACEBOOK

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *